Проапдейтила стопку до 40см + подушка зверху і того тих самих 42 см і буде. Якщо не більше. Прогрес на лице, так би мовити. Ну але вроді настроїлась не чекати швидких результатів.

Зарядка іде більш менш швидко мабуть в сумі хвилин 20-25 назбирається але періодичні зависання в розтяжках доводять тривалість до півтори години. Ще діти 'помагають' організуватись може до 3 годин вийти. Режиму, якогось графіка настроєного ще нема. Вся перша половина дня розтягується на зарядку. Хотілось би звести її до рівня рутини і не тратити на неї стільки ресурсів.
Емоційно дуже важко терпіти біль довго. 15 хвилин болю здаються вічністю. Ось де справжнє карате. Якщо діти щось ще хочуть в цей момент то покищо не вмію ще стримуватись і фиркаю на них. Але на загал стала терплячіша до болю і менш реакційною на біль в звичайному побутовому робочому режимі. Це дуже великий і несподіваний бонус для мене, воно багато років мене мучило.

Хочу кудись руки ще приткнути, віджиматись і стояти/ходити на руках, місток навчитись робити лежачий і стоячий, але поки ще не відлагоджено з тим що є то мабуть не варто. Хоча вже дуже хочеться.